Грузинська та італійська кухні так добре поєднуються, бо вони дуже схожі по настрою. Вони про святковість, про радість у кожній трапезі, про щирі посмішки за столом і багато-багато вина. Ми у «Мама фокача & папа чача» це точно знаємо, іль міо гато!
І там, і там усе тримається на простих продуктах: тісто, сир, томати, зелень, м’ясо. Немає відчуття складності, а навпаки — все зрозуміле і дуже справжнє, ніби ти приїхав у гості до батьків і вони наготували багато-багато смаколиків, ще й з собою поклали. Такі відчуття!
Тато каже, що у грузинській кухні, як і у італійській, смак прийнято підкреслювати, а не маскувати. Десь трохи зелені, десь соус, але все одно — кожен інгредієнт має виступати яскраво. Це мистецтво, а як ти думав!
Та деякі відмінності є, генацвале, запам’ятовуй. У італійській кухні все більше про легкість і ніжність, коли кожен продукт звучить окремо. У грузинській — про насиченість і яскравість, коли смак глибший, насиченіший, більш пряний. І коли це поєднується, виходить дуже класний баланс.
До всього того, обидві кухні дуже про людей. Не про швидкі перекуси на ходу, а про процес: накрити стіл, зібратись із близькими, смакувати, говорити до пізньої ночі про все на світі. Це цілі ритуали, які й у Італії, і у Грузії дуже цінуються. У таких стравах є відчуття дому і тепла, навіть якщо ти у ресторані. Тому вони так легко дружать між собою, бо дають однакове відчуття, коли тобі просто добре.
Проведемо вечір разом, іль міо гато?